«Це потрібно не їм - мертвим, це потрібно нам - живим», - так закінчилася телефонна розмова з моїми хлопцями, учнями та членами ради зразкового музею бойової слави Криворізької гімназіі 91, Сашком, Богданом та Назаром. Тема нашої розмови була, на перший погляд, дуже проста: долучитися до участі у міській волонтерській акції «Пам‘ятаємо і шануємо». Хтось може поставитися до цього скептично: «Чергова акція!». Цей скепсис доречний тільки в тому випадку, якщо волонтерська діяльність спрямована для покращення звітності закладу за проведену роботу.
Акція «Пам’ятаємо і шануємо» проводиться в закладах освіти міста з метою вшанування подвигу визволителів міста, учасників бойових дій, утвердження ідеалів миру та з нагоди 76-і річниці вигнання нацистських окупантів з Кривого Рогу.
Про те, що для юнаків це було чогось варте, свідчили червоні гвоздики, які так і пломеніли в їхніх руках у скупому сонячному промінні зимового сонця.
Перехожі деякі з байдужістю, деякі з зацікавленням дивилися на нас, коли ми з квітами зупинялися біля того чи іншого пам‘ятника.
Не було салютів і гучних промов. Ми просто клали квіти до підніжжя Пам‘яті. Інколи мовчання варте шквалу аплодисментів.
А потім хвилини історії з історії Криворізької наступальної операції 1944 року. З великим зацікавленням слухали юнаки розповідь старого пошуковця, одного з керівників історико-пошукової організації «Іскровка», Зеленського Олександра Анатолійовича. Це не були загальні фрази. Це була розповідь людини, яка знається в архівній справі, яка допомагає і сьогодні рідним загиблим продовжити пошуки місць їхнього останнього прихистку на криворізькій землі.
Таким він був цей день - 18 лютого 2020 року. Пам‘ятаємо і шануємо!