У понеділок, 6-го березня,  ми ходили у похід  до культурної груші у село Катеринівка. Інша його назва – Деконька. Воно так називалось, бо його власницею була Катерина Деконько. Взагалі-то зараз це не село, там приватний сектор. Цей біологічний об’єкт  розташований у Саксаганському районі (неподалік від площі Поля) за вулицею Харцизькою 138.

На вулиці було дуже тепло й сонячно. Йти було весело й досить легко, особливо коли йшли вниз. Коли ми вийшли зі школи, спустившись до вулиці Космонавтів, попрямували у бік площі Поля. Але не доходячи до неї, звернули до приватних будівель. Всі йшли й оглядались навкруги, місцевість була начебто знайома, дехто хто з нас тут бував. І ось ми побачили це дерево!

Раніше ми бачили його на фотокартках, воно було таким великим! Але побачивши його на власні очі, зрозуміли, що воно набагато більше, ніж здавалось. У груші широка крона, як нам розповіли дівчата – 15 метрів! А її висота аж 10 метрів! Шкода, що в той момент груша ще не розцвіла, але вона дуже вразила нас своєю величчю! Розповідали нам і про історію дерева. Його посадили наприкінці 18-го століття (1789р.) предки нинішніх Харитонових. Вони були переселенцями перм’яками, яких Катерина Деконько обміняла на собак. Сам Харитонов був садівником у поміщиці Шмакової. Сорт груші – лимонка. Кожного року вона щедро плодоносить, а навесні чудово квітне. Груша росте на території приватної садиби.

Було дуже цікаво дізнатись, що це за дерево таке, його історію… До речі, дерево культурної груші – біологічна пам’ятка природи. Оголошена об’єктом природно-заповідного фонду від 1990-го року.

Після того, як нам розповіли про історію дерева, ми вирішили по фотографуватися. Нам дуже сподобалася екскурсія, з неї ми дізналися багато нового, дуже гарно провели разом час. Ми хочемо подякувати за те, що нам організували такий похід. Завжди цікаво дізнаватися про щось, але треба і берегти такі природничі пам’ятки. Тоді ще багато наступних поколінь зможуть милуватися красою та величністю нашого минулого!